"Фотографії перебування в Кам'янці Подільському місії Антанти в липні 1919 року як джерело з історії однострою українського війська."

Заремба О.

Важко переоцінити вплив масової культури на створення в громадській свідомості образів тих чи інших історичних осіб чи явищ.  Образ вояка УНР  до нашого часу в більшості  асоціюється,   якщо не з одностроєм синьожупанної дивізії, то, якмінімум, з чорно —, або червоношличниками. В той самий час, тема однострою та знаків розрізнення української армії часів перших визвольних змагань за часи незалежності України неодноразово викликала інтерес дослідників, зокрема таких як М. Чмир [3,4], Я.Тинченко [8], Є. Пінак [1]. Ваш покірний слуга теж  цікавився цією темою.Як правило, джерельною базою вивчення згаданої теми в першу чергу є накази якими вводилось, або регламентувалось носіння того чи іншого однострою та знаків розрізнення в військах. Другу частину джерел до згаданої теми складають відомості інтендантських та інших служб що забезпечували війська одягом та спорядженням.  Причому відомості ці часто густо настільки уривчасті та фрагментарні що скласти на їх основі цілісну картину співвідношення того що вимагалось в наказах і того що було на практиці важко. Безумовно найбільш цінними джерелами при вивчені уніформи українських військ є фотографії, адже вони об'єктивно фіксують саме реальний стан речей в військових частинах. На жаль фотографій на яких можна точно ідентифікувати час та військові частини представників яких на них зображено відомо не так багато і виявлення кожної нової можна вважати подією.

Не так давно, під час підготовки чергової виставки, у фондах Кам'янець - Подільського державного історичного музею заповідника нами були виявлені дві невідомі раніше широкому загалу фотографії, на яких зафіксовано шикування одного з підрозділів військ УНР. Аналізуючи деталі зображення виявилось можливим точно ідентифікувати підрозділ, місце знімання та навіть час коли зроблені фото з точністю до години. Виявлені фото безумовно являють неабиякий інтерес для вивчення теми історії українського однострою доби перших визвольних змагань.

Фотокартки мають розміри 390 на 285 мм, наклеєні на зворотній бік картонних паспарту розміром 420 на 330 мм [5] 390 на 320 мм [6].

У фондових книгах музею згадані фото значаться як зображення “австро - німецьких окупантів на площі біля губернаторського будинку у Кам’янці - Подільському. Насправді, як тепер відомо, сюжети зображені на цих фото нічого спільного не з німцями, не з австрійцями не мають.

На обох фото зображено шикування військового підрозділу чисельністю до ста осіб.  На першому фото  (фото 1) присутнє лише шикування військового підрозділу[5]. Вояки вишикувані в чотири шерега, перед підрозділом стоять двоє старшин. На задньому плані фото, на правому крилі підрозділу, видно вершників на упряжці коней - швидше за все це кінна тяга гармат. Перед вершниками вишикувано військовий оркестр.

На другому фото (фото 2), окрім згаданого підрозділу, що вже перешикований під прямим кутом (третина вояків звернута обличчями до об'єктиву фотоапарату, дві третини лівим боком), сфотографована група з двадцяти військових і цивільних осіб [6]. Саме завдяки наявності цієї групи на фото нам вдалось встановити подію і час коли вона була зафіксована на фото.

В збірнику “За державність” №9, між сторінками 136 і 137 розміщене фото, на якому можна побачити цю ж групу осіб (фото 3), але в дещо в іншому антуражі.

Підпис під фото поданий в збірнику свідчить, що воно зроблене в Царгороді між 20 липня і 15 серпня 1919 року [2,с.136-137]. (В наш час це  фото було неодноразово передруковано і вже більш вірно інтерпретоване, зокрема Я. Тинченко  [10, с 65])Порівнюючи згадане вище фото зі знімком з фондів КПДІМЗ стає очевидним, що обидва фото зроблені в дуже короткий проміжок часу, і практично в одному ж і тому місці - перед фасадом губернаторського будинку на Вірменському ринку в Кам’янці. Зокрема на фото з фондів КПДІМЗ добре видно колони цього будинку нижня частина яких присутня на фото зі збірника “За державність”. Окрім того, на щойно виявлених фото, за губернаторським будинком можна розгледіти дах дзвіниці Вірменського миколаївського костелу, що є неспростовним доказом вірності нашого припущення. Отже можна впевнено стверджувати що фото опубліковане в дев’ятому числі збірника “За державність ” зроблене в Кам’янці. З підпису до цього фото також відомо хто саме зображений на ньому - це командний склад армії УНР, урядовці та представники місії Антанти. Вказані також імена частини присутніх на фото осіб. Таким чином можемо ідентифікувати їх і на фото з фондів КПДІМЗ.

Зліва на право: перший - старшина армії УНР У військовому однострої в ранзі полковника (читаються знаки розрізнення на рукавах). Забігаючи на перед скажемо: маємо підстави вважати що це полковник  Вержбицький Павло Андрійович - начальник Житомирської юнацької школи [9, с.75]; другий - поручик М. Шклярук; третій - перший генерал квартирмейстр штабу Дієвої армії Олександр Володимирович Сінклер; четвертий -між М. Капустянським та О. Сінклером в другому ряду ад'ютант Василя Тютюника - Євген Маланюк;  ; п’ятий - начальник оперативного відділу штабу Дієвої армії Микола Капустянський (цікава деталь: в нього на грудях помітно знак Миколаївської академії генерального штабу, випускником якої він був[9, с.189]; шостим стоїть американський військовий представник полковник Лінстрон; далі  на другому плані невідомий; сьомий - військовий міністр УНР Всеволод Петрів; восьмий - французький представник лейтенант Бомон; дев'ятий - англійський військовий представник полковник Фрітч; за лівим плечем Фрітча - начальник політичного департаменту МВС УНР Кульчицький; десятий командувач Дієвою армією УНР В.Тютнник; ліворуч в довгому плащі перекладач Міністерства закордонних справ УНР В. Якубовський. Решта осіб ідентифікувати не вдалось.

Судячи зі складу групи зображеної на фото, логічно припустити, що подія яка на ньому зафіксована була достатньо важливою в житті Кам’янця й УНР щоб бути поміченою представниками преси. І дійсно, в газеті “Подольскій край” від 3 серпня 1919 року знаходимо інформацію про прибуття в місто представників Англії, Франції та США для ознайомлення з українською армією [7, с.1]. В тій же газеті вміщено ще одну замітку - “Парад войскам”, в якій йдеться: “на Комісаріатскій площі (вірменський ринок) 31 липня о 16 годині пройшов парад місцевої залоги на честь іноземних гостей. Під час проходження війська були вишикувані в колони по сотням. На параді був присутній військовий міністр та члени генерального штабу, приймав парад командувач військами В.Тютюник. Іноземних гостей вітали виконанням оркестром Марсельєзи, під час же проходження військових частин звучав гімн “Ще не вмерла України”. Після параду одна з артилерійських частин продемонструвала вправи з гарматами.” [7, с.2]

Таким чином, час, коли були зроблені знімки, можемо визначити з точністю до години - близько 16.00 31 липня 1919 року. Розташування тіней на фото підтверджують це твердження.

Відомо що в липні - серпні 1919 року українські політичні кола шукали підтримки в Антанти в своїй боротьбі з зовнішніми ворогами.  На жаль переговори й навіть візити представників останньої не дали бажаних результатів. Про перебування представників Антанти в Кам’янці можна знайти згадки в спогадах М. Капустянського - “Військові представники Антанти цікавляться нашою справою, вони перебували в Кам’янці” і далі примітка “В Кам’янці військові представники Антанти пробули всього кілька днів. Всі вони були офіцерами низьких чинів, що зайвий раз мало засвідчити керівникам УНР несерйозне ставлення до них з боку Антанти. Але уряд змушений був з цим миритися. Ніякої користі від їх відвідування не було, хоч більшість українських політичних діячів перебували в стані ейфорії. Лише Василь Тютюник досить скептично поставився до гостей.” [11, с.213, 279]

Який же саме підрозділ було вишикувано перед почесними гостями? Маємо підстави вважати, що це Житомирська юнацька школа. Річ у тому, що характерною особливістю одностроїв вояків і старшин підрозділу зображеного на обох фото є наявність сталевих шоломів зразку 1916 року, або так званих касок Адріана.  Якість фото дозволяє розгледіти на шоломах зображення тризубів на фігурному тлі та трьох літер навколо кольорового тла. Літери, на жаль, не читаються.

Відомо що більшість частин армії УНР шоломи не використовувала, за виключенням Житомирської юнацької школи, в якій з січня 1919 року сталеві шоломи з зображеннями тризубів і літерами “Ж.Ю.Ш.” були одним з обов'язкових елементів уніформи [10, с.181]. Крім того саме Житомирська юнацька школа наприкінці липня 1919 року була переведена з містечка Смотрич в Кам’янець, де юнаків було розміщено в приміщенні колишньої духовної семінарії [10, с.183]. (До речі, в складі школи в Кам’янець прибув тоді ще нікому не відомий юнак - Володимир Сосюра, можливо він теж присутній на фото.) Отже з великою долею вірогідності можемо стверджувати, що на фото саме шикування Житомирської юнацької школи.

Однією з особливостей описуваних в цій статі фотографій є те, що військові старшини зображені на них мають нашиті на рукавах френчів відзнаки розрізнення за військовими званнями що відповідають введеним у військах УНР наказом головної управи військ УНР No276 від 24 квітня 1919 року [12, арк.48-49]. 

Так на фото номер один перед шикуванням стоять два старшини звання яких розпізнаються по нарукавних знаках розрізнення. На передньому плані стоїть полковник, в нього видно на рукавах вище обшлага нашиті шеврони з трьох вузьких стрічок, дві з яких утворюють петлю. Начальником Житомирської юнацької школи в той час був П.А.Вержицький, отже цілком логічно припустити що на фото саме він. Якщо це так, то маємо перше відоме фото цього старшини армії УНР.

На другому плані осавул, особу якого нам встановити не вдалось. Його шеврон складається з двох вузьких стрічок що утворюють петлі. На грудях нагорода, ймовірно георгієвський хрест.

Так само добре читаються знаки розрізнення у старшин на другому фото. 

Тим же наказом  № 276 в військах, як похідний однострій, вводились френчі та півгаліфе. Саме так одягнуті старшини на обох фото та частина козаків. Френчі козаків дещо довші ніж офіцерські поширені в роки першої світової війни. Мають чотири накладних кишені, прикриті клапанами “з миском”. На обшлагах видно кольорові кути.  Крім френча козаки одягнуті в напівгаліфе та взуті в чоботи. Відсутні підсумки для набоїв як і будь яке інше спорядження.

За споминами одного з юнаків школи Бориса Антоненко Давидовича “нову форму” для школи, в липні 1919 року, шили два кравці євреї з містечка Смотрича. “Форма складалась з френча з віткатним коміром на якому були сині петлиці з білим кантом, та галіфе й кашкетки  англійського зразку”[10, с.184].  Певно самі ці однострої ми можемо бачити на фото.

Решта вояків (приблизно дві третини) одягнуті не в френчі, а в гімнастерки та штани типу півгаліфе.

Річ у тому, що через брак необхідних матеріалів та потужностей для виробництва виконання наказу №276, м'яко кажучи, затягувалось. Проблему з виготовленням нових одностроїв вирішували всіма доступними в той складний час методами - на державному рівні організацією майстерень для виготовлення одягу. В архівах збереглись відомості про швейні майстерні організовані в Кам’янці. Для роботи в них регулярно через газети запрошувались швачки. Проте їх потужностей явно не вистачало, так наприклад за літо 1919 року ними було вироблено: 2108 пар брезентових черевиків та 1140 пар шкіряних, 3531 сорочок в бязі, 1918 - сорочок з мадаполаму, 577- гімнастьорок, 4849 – кальсон, 1420- штанів суконних, 992 - суконних френча, 247 - френчів полотняних і 3776 –кашкетів. А на склади проскурівського загону - від 20 липня по 7 серпня надійшло 1611 суконних френчів 2208 суконних та 1840 літніх штанів [13 арк.61, 73,84, 94,157].  Зрозуміло що в масштабах армії цього було явно недостатньо і форма новго зразку в частинах була швидше виключенням ніж правилом. Виконати наказ в повному обємі в армії УНР так і не вдалось, вже 30 липня 1919 року наказом ГУ ВУНР ч.113 вимоги до однострою були відчутно спрощені й таким чином його різноманітність в військах була дефакто узаконена [3 c103].При детальному вивченні фото можна помітити, що на вояках гімнастерки не зразку прийнятому в імператорській російській армії, а швидше її різновид що народився вже в часи визвольних змагань. Зокрема звертають на себе увагу наступні деталі: розріз по центру грудей; відносно високий стоячий комір; наявність вузьких клиноподібних погонів; конструкція рукавів, що кроєм майже аналогічні рукавам френчів, навіть з кольоровими кутами знаків розрізнення.

Характерною рисою є також те, що в вояків практично відсутня амуніція така як підсумки, шанцевий інструмент, ранці, речові мішки тощо.  Вояки в гімнастерках взуті переважно не в чоботи, а в черевики та обмотки.

Як вже зазначалось на правому фланзі підрозділу видно вершників і коней запряжених гіпотетично в передок гармати. (Адже після урочистої частини був показ розгортання гармат.). Перед вершниками на фото видно військовий оркестр, його легко впізнати по музичних інструментах. І вершники, і музиканти одягнуті в однострої зразка російської імператорської армії.

Таким чином фото з фондів К-ПДІМЗ є одним з небагатьох відомих на даний момент свідчень спроб втілити в життя наказ No276 від 24 квітня 1919 року що мав на меті введення в військах УНР власних одностроїв.

Використані джерела та література.

1. Abbot Ukrainian Armies 1914—55 : Ukrainian Mens against Russia & USSR : [англ.] / Abbot, P., Pinak, E. — Oxford : Osprey publishing, 2004. — 48 p. — (Men-at-Arms ; No 412). — ISBN 184176668
2. За державність. No9.- Варшава.- 1939.-  сс 136-137.
3. Чмир М. Відзнаки військових звань українських збройних формувань 1917-1921 pp.// Військово-історичний  альманах. -2001.-4.2. -С. 100-103
4. Чмир М.  Військові звання Збройних Сил України у 1918 році // Вісник Київського Університету імені Тараса Шевченка.