Стокгольмський рулон (ролька стокгольмська).

Вивчаючи тему одягу армії Речі Посполитої початку 17 ст. взагалі, та піхоти зокрема, важко обійти увагою таке важливе джерело, як “Рулон польський”, або “Ролька Стокгольмська”, в українському перекладі вірною, швидше за все, буде назва "Стокгольмський або польській рулон". Ще одна, офіційна, назва: “В'їзд шлюбної процесії Констанції Австрійської та Сигізмунда III Ваза в Краків”. Документ являє собою великий малюнок, на якому зображено вище згадану церемонію, згорнутий в рулон. На ньому в усій красі зображене все розмаїття моди Речі Посполитої початку XVII століття.

В наш час цей артефакт зберігається в колекції музею "Королівський палац" у Варшаві, а "стокгольмським" він став через те, що довгий час перебував у Швеції. Спочатку в Королівському архіві, де його в 1902 році знайшов директор королівського арсеналу (Kungling Livrustkammaren) С.A Ossbahr. У Швецію з Речі посполитої він потрапив очевидно в часи “Потопу” як військова здобич.  В архівних книгах містилась інформація про те, що на рулоні зображено коронаційну процесію короля Яна Казиміра. В тому ж 1902 році рулон було переміщено до Королівського Арсеналу. Одразу розпочались дослідження документу. Вже за два роки було встановлено що інформація з архівних книг хибна, а зображення насправді відтворює шлюбну процесію Сигізмунда ІІІ та Констанції Австрійської. В ході досліджень, що тривали більше пів століття, в польських та європейських архівах було знайдено кілька писемних документів з описами цієї процесі, відтак ідентифікувати особистостей та навіть військові підрозділи що містяться на зображенні стало значно легше. Найважливіше джерело — реляція Павла Гіза (Гісіуса? — пол.-Paweł Gisius). Гіз в складі посольства їздив за майбутньою королевою в Грац (опис цієї подорожі теж є в його діаріуші), а після повернення був учасником шлюбної процесії, яку теж описав з усіма деталями. Великий інтерес також викликає опис процесії зроблений анонімним очевидцем, записаний італійською мовою і оригінал якого зберігається в бібліотеці Ватикану (копія є в бібліотеці Чорторийських).

У 1974 році тодішнім прем'єром Швеції Олафом Пальме, було ініційовано повернення «Рулона Вазовського» Польщі, його урочисто передали в колекцію королівського палацу в Варшаві, який було щойно відбудовано після ІІ світової війни.

В вісімдесятих роках артефакт був підданий масштабним консерваційним роботам. Проводив їх відомий спеціаліст з консервації паперу Тадеуш Тушевський. В ході реставрації цілий рулон було розділено на окремі планшети.

Як вже зазначалось, одне з найцікавіших для нас історичних джерел являє собою рулон (свиток) “черпаного” (робленого по давній технології - "черпанням") паперу, наклеєного на полотно, шириною 28 см і довжиною 1528 см (так, так 15 м з лишком). На папері аквареллю та гуашшю намальовано процесію в складі якої Сигізмунд III Ваза з дружиною в'їжджали в Краків.

(Кому поталанило з товариством бути в Варшаві в 2002 році, той повинен пам“ятати, ми якраз потрапили на експозицію де цей сувій було виставлено, еххх чому тоді ми не цікавились 17 ст. — haiduk )

Вважається, що малюнок було виконано майже одразу після церемонії, що відбулась 4 грудня 1605 року, на замовлення самого короля. Питання авторства досі відкрите. Найбільш вірогідна версія говорить про те, що воно належить кільком художникам, що працювали при королівському дворі в Кракові. На її користь говорять художні особливості зображення, зокрема те, що автори не дотримувались традицій західноєвропейської малярської школи того часу (погано простежується перспектива, не завжди пропорційні фігури, тощо).

На жаль, стан збереження документа - не ідеальний. Втрачено початок, перший фрагмент, що зберігся має номер п'ятнадцять, тобто втрачено 14 фрагментів, кожен з яких зображував окрему групу учасників процесії. Перший фрагмент, що дійшов до нас містить зображення слуг, що ведуть за повід коней.

За ними йдуть приватні відділи гусарії та піхоти, що належали воєводі познанському Героніму Гостомському.

Зліва внизу — очільник гусарської хоругви, далі їде його почет.

Гусари:

Піша рота Гостомського:

Далі слідують королівські вершники на чолі з надвірним конюшим та королівська гусарська хоругва на чолі з Себастіаном Собеським.

За гусарією йдуть найважливіші достойники королівські й цісарські, а також представники обох держав. Серед посольств кілька вирізняються своїм незвичним виглядом, та особливо "орієнтальним" одягом, очевидно це перси, або турки.

Крім того серед посольств є представники Московського князівства на чолі з Афанасієм Івановичем Власієвим. Поруч з ним йде Юрій Мнішек, батько Марини Мнішек що незадовго до цього (22 листопада 1605 року) стала дружиною Лжедмитрія І. (правий нижній кут) На цьому фрагменті видно також перехожих, які кидаються і схиляються підбираючи золоті монети що розкидають сановники.

За посольствами розтягується велике шикування королівських алебардників, що охороняють особу короля Сигізмунда III. Сам король їде на каштановому коні та перед ним йде окрема група пажів. Він одягнутий в червоний костюм вишитий золотом, декорований перлами і дорогоцінними каменями. Носить також модний в ті часи комір- «жорно» і чорний капелюх з павиним пером.

За королем їдуть: архікнязь Максиміліан Ернест, спадкоємець цісарського трону та брат нареченої, а також десятилітній Владислав Сигізмунд, син Сигізмунда III і його першої дружини Анни Австрійської, в майбутньому король Владислав IV.

Далі вісім коней тягне потужну велику, чорну, позолочену карету, в якій сидить 17 літня наречена, архікняжна Констанція Габсбурзька. Вона одягнута в світлу, білу сукню з широким коміром і чепець . Її одяг також оздоблений дорогоцінними камінням та перлами. Крім нареченої в кареті її мати, архікняжна Марія, її сестра, Марія Крістіна Баторій, сестра короля Анна Ваза. За каретою нареченої їдуть карети з дамами двору та багажем.

В кінці процесії можна побачити самотнього вершника, як варіант - розпорядника процесії, та роти міліції міської в представницьких строях польських та західноєвропейських, що були виставлені мешканцями міст Кракова, Казімєжа та Страдома.

Звичайно саме останні зображення, як і зображення гайдуків Героніма Гостомського для нас найцікавіші, в наступній статі зробимо спробу проаналізувати їх детальніше.