Залога замку в Кам'янці 15-17 ст.

Заремба О.

Залога замку в Кам'янці 15-17 ст.

В середині 15 ст. значно погіршились стосунки Кримського ханства з Литвою, одночасно завершується формування кримського ханства як держави. Розвиток господарства в татар не дозволяв їм виживати коштом власного виробництва,  що змушувало їх компенсувати дефіцит власного виробництва грабунками сусідніх земель. Перші великі наїзди татар на Поділля відбулись в 1448, 1450, 1452 роках. Нова загроза змусила польське королівство задуматись над організацією оборони прикордонних земель. В 1448 та 1460 роках король особисто Казимір Ягеллончик особисто відвідує Кам’янець і обидва рази наголошує на необхідності зміцнення укріплень міста [3.С.78]. Король відправляє на Поділля  Яна з Чижова та краківського воєводу Яна з Тенчина з відповідною сумою грошей для організації військових загонів і облаштування оборони краю [11.СС.280-281].  Якщо роботи по розбудові замку в Кам'янці мали більш менш сталий характер, то спроби організувати на постійній основі загони оборони кордону мали епізодичний характер і за великим рахунком не були успішними. Коли 1457 році татари знову напали на Поділля староста генеральний подільський Бартоломей Бучацький їм протистояв з селянами й жменею місцевої шляхти — більшість з яких загинула.  З1466 року регулярно робились спроби казенним коштом утримувати на прикордонні наймані загони, проте хронічна нестача коштів в казні не дозволяла розраховувати на постійне їх існування. Так в 1474 році Поділля знову було спустошене татарами і знову боронити його не було нікому.  Тоді в тому ж 1477 році з'являється проект введення спеціальних податків надходження з яких пішли б на постійне утримання на кордоні найманих підрозділів. Протистояти татарській загрозі згідно з цим проектом мали 7000 найманої кавалерії та 1000 піхоти [11.С.280]. Ці сили мали утримуватись постійно і отримали назву “Оборони поточної”.  Проте, до втілення в життя цих намірів в повному обсязі справи так і не дійшли, хоча вже в 1479 році король видав “листи приповідні” на набір 17 кінних хоругв та 16 піших рот для охорони кордону. Подібні набори проводились і пізніше, наприклад 1502-1506 роках Александр Ягелончик видав 80 приповідних листів на 13 000 кінних і 2100 піхоти.  Частина цих військ брали участь в військових діях проти Московії, але більшість була залишена на Поділлі і пильнувала кордон[11.С.300].  Причому кінні загони перебували більшість часу в полі несучи вартову службу близько татарських шляхів, а піші знаходились в замках та замочках, найбільшим та головним з яких був Кам'янець.  Так в описі Кам'янецького замку 1494 року є опосередковане підтвердження перебування тут найманих підрозділів. Серед запасів амуніції, що зберігались в замку опис згадує “15 поламаних або зіпсованих ручниць що залишили наймані війська, коли були в замку. (Item ibidem quindecim rucznicze fracte, alias zaskodne, que stipendarii, dum ibi fuerunt, reposuerunt in castro)[3.С.610]. На жаль детальних даних про чисельність та які власне це були підрозділи ми не маємо.

В цілому ж існування та чисельність найманих загонів, що охороняли кордон, напряму залежали від фінансового стану держави, тому були вкрай не стабільними. Так, якщо, 1502-1506 ріках Александр Ягелончик видав 80 приповідних листів на 13000 кінних і 2100 піхоти.  (Частина цих військ воювала з Москвою, але більшість була на Поділлі та пильнувала кордонів, ) то після його смерті, через брак коштів чисельність оборони поточної значно скоротилась: до 500 кінних і 400 піших [11.С.300].

В 1520 році Сигізмундом І Старим була прийнята ординація, якою вводилась нова організація оборони східних кордонів Речі Посполитої, та розміщення військ на Русі та Поділлі. Суть нововведень полягала в наступному: до кордону висилались кінні загони (стежі), що слідкували за появою татар, і в разі появи останніх мали завдання чим раніше встановити їх кількість, напрям руху і т.д... Після чого стежі мали відступити вглиб Поділля де розміщувались основні сили оборони поточної.  Основні сили повинні були нав'язати татарам бій. В разі, як татар виявиться багато, або вони матимуть перевагу, то сили оборони поточної мали продовжувати відступ майже до Львова, де між Олеськом і Заложцями розміщувався основний табір польських військ з залогою і артилерією. Цією ординацією також призначалась невелика кількість піхоти для утримання замків Кам'янець та Хмільник, решта ж замочків боронились місцевою людністю що в них укривалась [6.С.101].

З метою покращення фінансування оборони поточної на Пьйотраківському сеймі 1524 року було внесено пропозицію про введення воєводських податків — кожне воєводство  само збирало гроші та утримувало наймані підрозділи. тобто фінансування військових загонів покладалось на місцеві бюджети тих регіонів які вони боронили.  В 1527-28 роках цей податок підняли, і згідно королівського універсалу мало бути  набрано 3100 кавалерії і 300 піхоти. Проте вже через рік кількість оборони поточної знову зменшилась до 600 кавалерії та 200 піхоти, а в 1529 році знову видано універсал про 3140 кавалерії і 400 піхоти [11.С.301]. Чисельність загонів оборони поточної залишалась несталою, аж до впровадження Стефаном Баторієм кварцяного війська в 1563 році.

Щодо чисельності військ оборони поточної, що стояли безпосередньо в Кам'янці до реформи Баторія - відомостей не так багато, зокрема відомо:

1526  році - 200 ставок залога в Кам'янці та 500 ставок на Поділлі взагалі;

1532 рік  - на Поділлі оборона поточна складала - всього 1500 ставок;

1533 рік - 500 ставок всього на Поділлі;

1547 -в Кам'янці залога 47 ставок [6.С.97].

1563 році в Кам’янці стояло 200 піших на замку [7.С.18].

Однією з проблем у використанні для оборони краю найманих підрозділів було те, що вони вкрай неохоче перебували в замках і при першій нагоді залишали їх пересуваючись “на лежі” в села (постій), де почували себе значно комфортніше. Таким чином  кам'янецький замок більшість часу охоронявся власне старостою, замковими слугами та артилерією[5.С.39]. Староста часто мав свої відносно невеликі загони. Відомості про ці загони вкрай не чисельні, але певне уявлення вони все ж дають.  Наприклад, відомо, що Матвій Влодек мав власну пішу хоругву, що стояла залогою в Кам’янці в 1547 році і складалась з 12 копійників, прапорщика, 14 озброєних в рушниці і 20 в аркебузи піхотинців [6.С.92]. (Крім того він часто згадувався в джерелах як королівський ротмістр однієї чи двох кінних хоругв).

Очевидно що такими малими силами захистити край в разі небезпеки було важко тому в  16 ст., як і раніше доводилось часто вдаватись до допомоги з боку місцевого населення. Відомо, що крім шляхтичів в боях з татарами брали участь навіть селяни подільського воєводства, ба більше, король виступав з ініціативою щоб поруч зі шляхтичами в виправи проти татар виступав кожен 10-й селянин [11.С.297].  Згадуваний вище Матвій (Мацей) Влодек ввійшов в історію як славетний вояк, за успіхи в обороні краю 26 березня 1547 р. польський король Сигізмунд Август II (1548-1572) довічно віддав у володіння Плоскирів. У королівському привілею було зазначено, що король відзначає службу та хоробрість Матвія Влодека із Германова, хорунжого та кам'янецького старосту за охорону кордонів від вторгнення ворогів, і надає йому в спадкове володіння «Плоскирів, Леснів і Голишин із прилеглостями, над Богом в повіті Кам'янецькім лежачими» [12.С.183].

В Кам'янці жовніри не мешкали безпосередньо в замку, а розміщувались “на постій” в квартирах міщан, чим часто дуже останнім дошкуляли. (В мирний час очевидно це не робило великих проблем позаяк відчутний відсоток жовнірів залоги були кам'янецькими міщанами і мали свої помешкання, а от в військовий, коли до міста стягувались додаткові сили міські жителі потерпали).  Відомо що в 1552 році  король польський Сігізмунд Авнгуст видав розрядження за яким староста не повинен був обтяжувати вірмен постоями військ, в вірмен селили лише в разі якщо інших місць в Кам'янці не було, або в разі військового часу. В 1557 вірмени були зовсім звільнені від постою [8.С.70].

Як видно з вище наведених  прикладів головною ахілесовою п'ятою організації охорони кордону силами оборони поточної було нестабільне фінансування. З метою розв'язання цього питання раз і на завжди на сеймі 1562-63 років була прийнята ухвала про нову систему фінансування військ, що постійно охороняли південно-східний кордон. згідно з цією ухвалою четверта (насправді п'ята) частина державних коштів йшла на їх утримання. Система організації власне оборони докорінно не змінилась.

Постійно утримувані в прикордонних воєводствах, коштом королівського скарбу, загони отримали назву квартяного війська. Головним джерелом комплектації цих загонів був товариський набір. Щоб розширити базу формування квартяного війська король Стефан Баторій в 1578 році ініціює впровадження поповнення піших рот шляхом рекрутського набору. Згідно “конституції”, ухваленої ним, селяни державних сіл, мали з кожних 20 ланів дати одного піхотинця - “вибранця”. Цей піхотинець був добровольцем. Він звільнявся від всіх податків і повинностей крім військової. За тим наскільки вибранець відповідає вимогам служби, і як він виконує свої обов'язки відповідав безпосередньо його ротмістр. Вибранець був зобов'язаний раз на чверть року “ставати на муштру до свого ротмістра з рушницею справною, шаблею, з сокиркою, у власному однострої такої барви як ротмістр розпорядиться та однакової з іншими пішими. Порох та свинець теж мав мати свій.”  В разі війни повинен був прибути за викликом в місце вказане ротмістром. Жолд отримував як звичайно у кварцяному війську.

Ротмістрів що мали збирати та навчати вибранців вперше королем було призначено в 1579 році.  Тоді ж малі відбутись перші збори виборних підрозділів. Але зібрати їх так і не вдалось. Причиною став супротив з боку місцевої влади. Старости не бажали втрачати зайві робочі руки та брати на себе додатково витрати по утриманню вибранців, тому всіляко саботували їх вибрання.  6 лютого 1580 року король видав окремий універсал до старост  в якому закликав не чинити опору набору вибранців та зобов'язував їх всіляко сприяти цьому процесу. Тим жде універсалом було призначено розмір платні (жолду) - ротмістр 200 вибрників мав отримувати 20 злотих, для прапороносців, довбишів та десятників - 3 зл.  для пахолків 2 зл на місць [7.С.24].

Хоча цей універсал і не викликав захвату з боку шляхти на місцях, набор виборників такі відбувся і вони вже в 1580 році брали участь в війні з Московським царством  - (1446 чол.), в  1581році  під Псковим в складі польского війська було вже  - 1808 вибранців. Варто пам'ятати, що вибранецькі роти не заміняли собою звичайні піші роти, вони просто їх доповнювали в складі квартяного війська.

Організація рот вибранєцкіх не дуже відрізнялась від організації інших піших рот того часу. Шикувались вибранці так само в 10 шерег, так само ділились на десятки. . Використовували вибранців теж по різному: і як звичайних жовнірів, що воювали в рядах війська; і як саперів для будування шанців (наприклад при Владиславі IV вибранців під Смоленськ відправили без зброї з шанцевим інструментом, подібно використовували їх і при укріпленні Львова. [7.С.25]) Найбільша чисельність вибранецьких рот була за Баторія - 2306 голів. Але воювали не завжди всі [7.С.26].

Варто також згадати, що в другій половині 16 ст. в Польщі паралельно існувало кілька типів піших підрозділів — піхота польська, угорська та німецька. Польська та угорська піхоти були подібними. Комплектувались через товариський набір або вибранцями. Відрізнялись внутрішньою структурою. Рота піхоти угорської складалась з 100 гайдуків, поділялась на десятки на чолі яких були десятники. Кожна рота мала 1 капітана, одного поручника, одного прапорщика, одного довбуша та часами одного “шипаша чи пішчака”. В польских ротах структура була подібна з тією лише відміністтю, що польскі роти були більші - 150, а частіше 200 стрільців.  при них один ротмістр, 4 прапорщика і 4 довбуша.

Під час бойових дій польські роти були самодостатніми тактичними одиницями, —  угорські ж в певній кількості об’єднувались в полки. Детально про озброєння цих полків та їх бойовий порядок в джерелах інформації майже немає, окрім згадок що угорські роти шикувались полками - коробками до 2000 стрільців, а польські  починаючи від 200 стрільців, тобто по ротах.

На початку 17 ст поступово піхота польска переформовується на угорський зразок і вся піхота “народового аутораменту” починає називатись “угорська”. Німецькі роти були спочатку власне  европейськими найманими підрозділами, З 1632 почали формувати польські підрозділи за іноземним зразком, піхотинці в них мали відповідне озброєння одяг. Роти іноземного строю , як і європейські мали чисельність  по 400-500 стрільців і дуже розвинутий адміністративно командний апарат [7.С.31]. Після впровадження”піхоти іноземного строю” угорська піхота поступово модернізується під зразок іноземної, відходить на другий план і майже зникає до  кінця 17 ст. [7.С.36].

Але повернемось власне до Кам'янця. В 1578 році Стефан Баторій своїм указом відрядив в Кам'янець 150 піших стрільців з квартяного війська. Для фортеці такого рангу цього було явно недостатньо. За 11 років Ян Замойський на сеймі запропонував подвоїти цю кількість. З 1589 до 1648 року залога Кам'янецького замку постійно складалась з 200 піхотинців, що частково набирались з місцевої людності [2.С.201].  Причому окремо вказувалося, що ці 200 піхотинців ні при яких обставинах не можуть бути забрані з замку для інших потреб, або бойових дій де інде.  Зокрема в указі Сігізмунда ІІІ вказувалось: “Піхоти кам'янецької, що числом має бути 200, на чолі з двома ротмістрами, від нас призначеними, владою цього сейму призначаємо. Ротмістр має присягнути що нігде інде набирати тих служачих має, ніколи з замку не забирати, аби тільки це місце стерегли.  За порушення каратимуть.”[5.С.40]

З того часу, і до кінця 17 ст. кількість жовнірів залоги кардинально не змінювалась. Так в описі сил що захищали місто під час нападу турок в 1633 році згадуються 180 жовнірів замкової залоги [9.С.48].

Характерно, що жовнірам залоги заборонялось займатись торгівлею. Відповідальність за це також покладалась на ротмістрів що командували залогою. Але, вочевидь, платня, що отримували жовніри, не була достатньо велика, щоб забезпечити їм гідний рівень життя, тож вони були змушенні вдаватись до інших занять. Зокрема їх торгівельна діяльність стала приводом до цілого розслідування на сеймі 1613 року. В приписах сейму йдеться:

“Гайдуки, які є в Кам'янці для оборони замку, що попри повинність свою перекупством та шинками бавляться, проти звичаїв міських; до того ж, і ті що на торг їздять, драпають і забирають, чим дорожнечу в місті роблять, і порядкам (законам) воєводства підкорятись не хочуть постановляємо: щоб ротмістр який в той час буде над тими гайдуками, від того застерігав та забороняв під страхом штрафу в сто гривень."

Після Хотинської війни казна Речі Посполитої була спустошена настільки, що довелось відчутно скоротити кількість квартяного війська, проте це торкнулось залоги замку в Кам'янці.  На службі було залишено 16 рот кавалерії (1800 коней) та роту 200 осіб піхоти, в Кам'янці ж залишалось 200 чоловік давньої піхоти [13.C.100]- це зайвий раз доводить те, яке велике значення надавалось обороні цього місця.

З метою поліпшення умов служби в 1635 році королем платня жовнірам була підвищена на один злотий, але додатковий золотий мав виплачуватись не грішми, а сукном відповідного кольору. Окрім того було призначено “провіант магістра Кам'янця”, що мав вести облік всього необхідного для повноцінного функціонування залоги [5.С.42].

Як вже зазначалось, більшу частини залоги Кам'янця набирали з місцевого люду, ба більше, ймовірно саме русинського (українського) походження. Про це красномовно свідчать документи часів Хмельниччини. Зокрема листи шляхтича Лукаша Мясковського, що писались з Кам'янця влітку 1648 року. “в місті близько 5000 русинів, які не викликають довіри, а з 200 чоловік давньої піхоти - 140 найбільші зрадники.” [4.С.63]. Вочевидь малося на увазі, що більша частина залоги співчувала повстанцям. В 1649 році сейм приймає ряд рішень, що регламентували чисельність сил, що мали боронити Кам'янець - “залога Кам'янця має складатись з квартяного війська 300 людей, і 200 тих людей, що завжди там посідали й в”компут” квартяного війська входили.” Набирались вони з місцевих русинів і складали одну хоругву польської піхоти під командуванням Героніма Конарського[2.С.202].

Недовіра до русинів викликала прийняття сеймами також ряду запобіжних заходів.  Зокрема припис 1649 року передбачав - “хочемо щоб давня тамтешня піхота з німців, або з поляків набиралась, а не з місцевих міщан або ремісників.” Вочевидь це побажання сенаторів в більшості залишилось побажанням, позаяк в 1651 році сейм ухвалив аналогічне рішення [1.С.47], а в 1662 році на сеймі наголошувалось на необхідності уникати набору місцевої людності в залогу - “коли серед піхоти тамошнії знайдеться русинський хто, то виписувати, а на його місце вписувати німців, або поляків святої католицької віри. Ротмістрам забороняється вписувати згідно давнього звичаю місцевих міщан або підміщан.”[5.С.43]

Можна припустити, що така політика гнітюче вплинула на стан оборони міста та його економічний розвиток. До 1672 року, за рахунок масового відтоку русинського православного населення, чисельність міських жителів знизилась навіть в порівнянні з 1583 роком. Так в 1648 ріці - 5000 українців платили подимний податок, а в 1662 його сплатили лише 409 русинів, тобто 17% від колишньої кількості.  Це не могло не залишити свій відбиток, якщо не на чисельності, то принаймні на національному складі залоги замку.

В 1655 році через чергову загрозу наступу козацьких військ шляхта почала вимагати від сейму збільшення залог у Барі, Меджибожі, Старокостянтинові, та Полонному. Постало також питання про про підсилення залоги Кам'янця. В т.ч. Сейм вирішив окрім 200 піхотинців, що встановлені тут ще в 1613 році, додати в замок ще 200 кіннотників під командою двох ротмістрів. Одночасно було вирішено виселити міщан, що оселились під міськими брамами та тих, хто не мав запасів щонайменше на 12 тижнів [1.С.155]. Для забезпечення залоги провіантом з 1658 року ціле воєводство Подільське почало  сплачувати  “акциз з чопового”[5.С.42]. Але цього виявилось мало. Навесні 1659, з огляду на неспокійне становище на Поділлю, сейм прийняв рішення звільнити міщан від державних податків строком на 10 років та видати платню жовнірам залоги. Також залогу підсилили хоругвами Телефуса та Мислішевського [1.С.180].  Про хоругву Мислішевського згадується і в пізніших документах, зокрема відомо, що “Піхота угорська князя Любомирського, якою з 1662 року командував ротмістр Калиновський, мала при собі 1 поручніка, 1 хорунжого, 2 сержанти, 2 довбуша, 7 музикантів. Поділялась вже на шістки на чолі з дардашами й шикувалася вже на спосіб чужоземський в 6 шерегів. Так само шикувалась і рота піхоти угорської Міхала Мислішевського, хорунжого черніговського, яка стала залогою в Кам'янці.”[7.С.46]

В 60 ті роки 17 ст ще однією загрозою з якою камянчани мали рахуватись став рух подільских опришків - “левенців”. З огляду на загрозу з їх боку літом 1666 року сеймик Подільського воєводства ухвалив рішення зібрати посполите рушеньє під Кам'янцем і постійно тримати залогу в замку... Восени того ж року сеймик Подільського воєводства ухвалив рішення всі гроші зібрані як подимне витрачати на утримання залоги в Кам'янці.

Після підписання Андрусівського перемир'я Кам'янець стає базою для просування інтересів Польщі на правобережну Україну.  Залога черговий раз зміцнюється. В березні 1667 сейм підтвердив своє рішення від 1658 року про збір посполитого рушенья Подільського воєводства в Кам'янці. До складу залоги мали входити окрім 200 піхотинців і 200 кіннотників, драгуни М. Потоцьткого, та чисельні піші і кінні загони що поступово сюди стягувались, в решті решт в місті було згромаджено чотири полки піхоти - 1150 жовнірів; та три кінних хоругви - 200 кіннотників. На осінь 1667 року міська залога вже складала 1300 -1800 жовнірів[1.С.183. Причому загальна чисельність угорської піхоти, що боронила замок істотно  не мінялась три роти, що разом налічували 200 ставок [10.С.147]. Така ж кількість жовнірів залоги та залишалась до приходу на Поділля турок.

Спробуємо зробити деякі висновки:

До впровадження квартяного війська (1563 рік) чисельний склад залоги замку в Кам'янці не був сталим мінявся в залежності від фінансового становища в державі та зовнішньополітичних обставин. В цей період охорона замку лежала переважно на плечах старост подільських і їх приватних. В разі потреби до них приєднувались наймані піші підрозділи.

В 17 ст. з появою квартяного війська чисельність залоги кам'янецького замку стабілізувалась  на рівні близько 200 жовнірів.  Їх завданням було виключно охорона замку, для інших завдань їх використання було дуже обмеженим. Маємо також підстави вважати що до 60-х років 17 ст. відчутний відсоток залоги складали русини (українці) з Кам'янця.

Література

1. Мицик Ю.А., Степанков В.С., Стороженко І.С. Сполохи козацької звитяги: Нариси. – Дніпропетровськ: Січ, 1991. – 2006 с.: іл
2. Петров М.Б. Місто Камянець Подільський в 30х рр 15-18 століть. КП.- Аксіома.-2012.-480с.
3.  Пламеницька О. Castrum Camenecensis. Фортеця Кам’янець (піз- ньоантичний — ранньомодерний час) / Нац. акад. образотворч. мистец. і архі- тектури. — Кам’янецьПодільський: ФОП Сисин О. В.; [Абетка], 2012. — 672 с.:
4. Степанков В.С. .  З історії облоги КП сел-коз. загонами у 1648 році. \\ Тези доповідей 6ї подільскої історико краєзнавчої конференції. Кам.- Под.- 1985.
5. Dr. Antoni J. Zameczki podolskie na kresach multańskich / [J.Rolle]. – T. II. – Warszawa, 1880.
6. Jan Wimmer: "Historia piechoty polskiej do roku 1864"; Wydawnictwo Ministerstwa Obrony Narodowej . Warszawa 1978  Т.І
7. Konstanty Górski  Historya piechoty polskiej, ,- Księgarnia Spółka Wydawnicza, -Krakow 1893.
8.  Prusiewicz Aleksander. Kamieniec Podolski. Szkic historyczny. — Kijów — Warszawa, Nakładem księgarni Leona Idzikowskiego, 1915.
9.  Podhorodecki Leszek (Warszawa), Wojna polsko-turecka 1633—1634 \\Studia i Materiały do Historii Wojskowości.-  T.20.- warszawa 1973.
10. Hunbert Zbigniew. Zaloga wojskowa Kamienca Podolskiego wlatach 1667-72 - zarys problematyki// Saeculum cristianum.t.XXI/-s/141-153.
11. Zarys dziejów wojskowości polskiej do roku 1864.  [Wyd. 1.]  Andrzej F. Grabski [et al.] Redaktor naukowy: Janusz Sikorski. Published 1965 by [Wydawn. Ministerstwa Obrony Narodowej]in Warszawa . Т1
12. Matricularum regni Poloniac summaria, excussis codicibus, qui in Chartophylacio Maximo Varsoviensi asservantur, contcxuit indiccsque adieeit T. Wicrzbowski. Varsoviae, MCMXV. Pars IV. Vol. 3.
13. Leszek Podhorodecki Wydawn. Ministerstwa Obrony Narodowej, 1978 - 455 с