КУЛЕЛІЙКИ ОСТАННЬОЇ ТРЕТИНИ XVII СТ. З КАМ’ЯНЦЯ-ПОДІЛЬСЬКОГО

Ігор Старенький,

Павло Нечитайло,

Цінним виявився матеріал при дослідженнях Польського ринку у Кам’янці-Подільському, який відноситься до періоду перебування Поділля під владою Османської імперії (1672-1699 рр.), а саме: кавові чашечки і піали з фаянсу та напівфаянсу, дрібна османська монета (пара Мехмеда IV та мангіри Сулеймана ІІ), гирьки, пряжки, ґудзики та ін. Серед знахідок цього періоду виділяються також дві половинки бронзових кулелійок, про які мова й піде далі.

Одна зі стулок була знайдена у квадраті Г5 на глибині -1,0-1,15 м від нуля (далі №1; рис. 1), інша – у квадраті А1-4 на глибині +0,15-0,25 м від нуля (далі №2; рис. 2). Початково воно були вкриті патиною, а на стулці №2 додатково був оксид заліза. При візуальному початковому огляді складалося враження, що це дві половинки однієї ливарної формочки. Проте подальший детальний аналіз спростував таку думку, адже вони мали невеликі відмінності по довжині (на 1 мм.), ширині, формі, довжині та діаметру ливарного каналу та ін. Не зважаючи на ці відмінності, безсумнівно виготовлені вони в один час, за однаковою технологією та, можливо, навіть одним майстром.

Кулелійки являють собою невеликий металевий корпус усічено-циліндричної форми з глибокою напівсферичною виїмкою всередині, до якого зверху кріпиться ½ частина усічено-конічної ливарної чаші («ливника») з напівлійчастою виїмкою всередині. По краях корпусу є три вузьких, високих, розташованих трикутником виступу підциліндричної форми, з внутрішньої сторони яких розташовані: в одному випадку – три маленьких, низьких, усічено-конічних штирі, а в іншому випадку – три маленьких, неглибоких, напівсферичних виїмки-паза, призначених для скріплення стулок кулелійки між собою [2, с. 392]. У нашому випадку обидві стулки мають виїмки-пази. До зовнішньої плоскої сторони корпусу кожної стулки ливарної формочки кріпиться масивне вертикальне «вушко» у вигляді товстої пластини прямокутної форми з наскрізним поперечним округлим отвором в центрі. У стулки №1 отвір проламаний із зовні в центральній частині. Крізь ці отвори просмикувалися тонкі, дротоподібні кінці спеціальних залізних шарнірних щипців, які щільно стискали стулки кулелійки в момент виливки кулі. Саме їх залишки і виявлено на стулці №2 у вигляді окису заліза.

Загальні розміри стулки №1 становлять 2,7×1,6×1,0 см. Діаметр корпусу – 1,6 см. Висота корпусу без «вушка» – 0,6 см. Діаметр виїмок-пазів складає 0,3 см. Розміри «вушка» 1,1×0,4×0,4 см., а діаметр отвору під щипці – 0,35 см. Зовнішні розміри «ливника» 1,0×0,8×0,6 см., внутрішні – 1,0×0,5×0,25 см. Максимальний діаметр ливарного каналу 0,5 см., мінімальний – 0,25 см. Діаметр кулі, яка виготовлялася цієї кулелійкою становив 1,25 см. Вага стуки – 12,23 г.

Загальні розміри стулки №2 становлять 2,6×1,6×1,2 см. Діаметр корпусу – 1,6 см. Висота корпусу без «вушка» – 0,7 см. Діаметр виїмок-пазів – 0,3 см. Розміри «вушка» 1,0×0,5×0,3 см. Зовнішні розміри «ливника» 0,8×0,85×0,7 см., внутрішні – 0,8×0,5×0,35 см. Максимальний діаметр ливарного каналу 0,5 см., мінімальний – 0,35 см. Діаметр кулі, яку відливали в кулелійці – 1,25 см. Вага стулки 10,13 г.

Стосовно аналогій знайденим кулелійкам, то на сьогодні вони досить широко відомі. Так, І. К. Свєшніков у монографії «Битва під Берестечком» (1992) подав аналогічну до знайдених нами бронзову кулелійку, датовану серединою XVII ст. [4, с. 255]. Аналогічні ливарні формочки описано О. Супруненком та Б. Павленком у статті «Деталі кулелійко XVII ст. з Черкас», датовані вони ІІ чвертю XVII ст. [3, с. 71-74], В. Шалобудовим у публікації «Кулелійки козацького часу з Придніпров’я» [6, с. 122-125]. Схожа кулелійка з фортеці Судак описана О. Фарбеєм [5, с. 222]. Аналогічними до кам’янецьких кулелійок являються знайдені С. Біляєвою в турецькій фортеці Аккерман [1, с. 217, 236, 326, рис. 153.2-5]. Значну кількість аналогій знаходимо в публікації Ірини Гусач «Кулелійки XVII-XVIII ст. з турецької фортеці Азак», зокрема з фортеці Азак [2, с. 394-395, рис. 1.1-2; 2.1г, 3], турецької фортеці Сед-Іслам [2, с. 395, рис. 2.4], поселення Біле Південно-Східне [2, с. 398-399, рис. 3.1-2; 4.1-2], Анапи [2, с. 402, рис. 5.1-4], Алушти, Старого Криму [2, с. 403, рис. 6.1-4], Східного Криму [2, с. 406, рис. 7.1-4], фортеці Судак [2, с. 407, 418, рис. 8.1-4; 9.1-2], Севастополя [2, с. 418-419, рис. 9.3-6; 10. 1-6], Аккермана [2, с. 419, рис. 10.7-10], Черкас [2, с. 420, рис. 11.1-3]. За датуванням, розмірами та калібром куль найближчими аналогами до знахідки в Кам’янці-Подільському являються кулелійки з Берестечка, Богородицької фортеці, Черкас, Аккермана, Анапи та Східного Криму.

Підсумовуючи, висловлюємо думку, що дві стулки кулелійок з розкопу №3 на площі Польський ринок у Кам’янці-Подільському відносяться до останньої третини XVII ст. і пов’язані з періодом, коли місто було центром Кам’янецького еялету в складі Османської імперії (1672-1699 рр.). Виготовлені вони за однією технологією в один час і, найімовірніше, в одній майстерні. Кулелійки могли потрапити до Кам’янця-Подільського зі Стамбулу би Трабзону.

Окрім того в розкопі №3 на Польському ринку виявлено 13 свинцевих куль діаметром 10-15 мм. та масою 7,15-19,56. З них 5 одиниць (рис. 3) за діаметром можуть бути виготовлені вище описаними кулелійками. Перша з них має діаметр 12,5 мм. та масу 14,8 г., довжина «літника» з напливом 11 мм., отже вона могла бути виготовлена кулелійкою №1. До того ж вона теж знайдена у квадраті Г5 на глибині -0,8-1,0 м від нуля. Ще чотири кулі мають діаметр 12,5 мм. та масу 13,27, 12,95, 14,34 та 12,74 г. Три з них знайдені у квадраті Г6 на глибині -0,3 від нуля. Одна з них має «літник» діаметром 3-4 мм. та висотою 5 мм. Теоретично вони теж можуть мати відношення до кулелійки №1. Четверта куля знайдена у квадраті Б5 і могла бути відлита в кулелійці №2.

Список використаних джерел та літератури

1.    Біляєва С. О. Слов’янські та тюркські світи в Україні (з історії взаємин у XIII-XVIII ст.): монографія / Світлана Біляєва.– К.: Ун-т «Україна», 2012.– 523 с.: іл.

2.    Гусач И. Пулелейки XVII-XVIII вв. из турецкой крепости Азак / И. Гусач, К. Ибрагимзаде, А. Дедюлькин // Историко-археологические исследования в г. Азове и на Нижнем Дону в 2013-2014 гг.: сб. ст. – Азов: Изд-во Азовского музея-заповедника, 2016. – Вып. 29. – С. 391-448.

3.    Супруненко О. Деталі кулелійко XVII ст. з Черкас / О. Супруненко, Б. Павленко // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні. – К., 2002. – Вип. 11. – С. 71-74.

4.    Свєшніков І. К. Битва під Берестечком / І. К. Свєшніков. – Львів: Слово, 1993. – 304 с.

5.    Фарбей О. М. Судацька фортеця / О. М. Фарбей // Національний заповідник «Софія Київська». – Київ: Балтія-Друк, 2009. – С. 222.

6.    Шалобудов В. Кулелійки козацького часу з Придніпров’я / В. Шалобудов // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні. – К., 2004. – Вип. 13. – С. 122-125.