Думки вголос про гайдуків і порохівниці.

Не дивлячись на те, що тема порохівниць лежить на поверхні (принаймні всі знають що це таке і для чого потрібне) вивчена вона порівняно мало.  З вельми скромних успіхів вітчизняної історіографії можна відмітити хіба статтю Євгена Славутича  - Порохівниці - складова воєнного спорядження українських військ XVII - XVIIIст.: спроба класифікації.  В статті зроблено спробу поділити на типи відомі зараз  порохівниці та натруски, проте на жаль це лише перший крок до вивчення досить об'ємної теми і відповідей на всі питання що виникають при ближчому контакті з порохівницями в ній немає. Решта ж праць носять все більше описовий характер і часто більше відносяться до мистецтвознавства ніж до військової історії. 

Нас в т.ч. і як реконструторів цікавить не лише які типи порохівниць існували, а власне їх походження та розвиток що вони його зазнали за 350 - 400 років активного ужитку.  Звичайно це досить об'ємна тема і вона все ще чекає свого героя. В цьому повідомлені поставимо перед собою значно скромніші цілі та спробуємо  зібрати те, що нам відомо про використання порохівниць в військовому середовищі Речі Посполитої, її сусідів, та що  ми знаємо конкретно про вояків піхоти народового аутораменту.

Трохи передісторії.

Необхідність в порохівницях виникла очевидно з поширенням саме ручної вогнепальної зброї. Виник цей вид зброї майже одночасно з артилерією. Спочатку це були ручниці, пізніше кулеврини... Десь до середини 15 ст жодної інформації про щось на зразок порохівниць в нас немає. Можна припустити, що специфічної, саме стрілецької, обвіски не було. Побіжно це підтверджується зображеннями кулівринерів, що мають біля себе на землі, часто за павезою розкладені мішечки, торбинки тощо.

Наразі те, що вдалось знайти з зображень перших відомих саме порохівниць це 70ті - 80 ті роки 15 ст., а саме наступні зображення з так званої "Баварської хроніки" (1474-1483 рр написання) :

Як видно дві порохівниці в формі рогу. Можливо і зроблені з рогу.

Через приблизно 40 років після наведених зображень випливають картинки з ландскнехтами :

На зображені битва при Павії 1525 року, добре видно ландскнехтів і них на поясі такі самі "рогові" порохівниці. Проте вони відчутно відрізняються від рогів відомих нам по 17 ст в козаків та яничарів. (тип I по Славутичу).

Ще одне зображення 1530 року.

і для нас воно цінне тим, що окрім порохівниці на вояку добре видно ремінь з закріпленими ладунками - ємностями для носіння відміряних порцій пороху. 

(відміряні точно порції пороху для кожного пострілу важливі не лише для пришвидшення заряджання і для того, щоб більш влучно стріляти, адже від кількості пороху залежить сила пострілу і віддача. Чим стабільніші ці показники будуть при кожному пострілі тим краще буде влучність стрільця).

Отже в 1530 паралельно використовувались порохівниці та ладунки закріплені на ремені -  бандольєри.  Причому розмір порохівниці  наводить на думку що це могла бути і натруска - порохівниця для пороху що сипався на полку замка.

Копнувши трохи в бік використання ладунків виявляємо що ця тема не є чимось рідкісним і для 15 ст. Так наприклад наприкінці 15 ст, паралельно з порохівницями (а може і раніше ніж порохівниці)  готові ладунки уже використовувались. Зокрема в інвентарній книзі міста Ландцута (Німеччина, 1485 рік) зображені готові дерев'яні "зарядці" для пороху для різних видів вогнепальної зброї :

Ще одне цікаве зображення з згадуваної вже Баварської хроніки (1470 -80ті) :

Кулівринери ладують кулеврини - зліва внизу ящик з готовими ладунками (там само є зображення з такими самими ящиками для великих гармат і там добре видно, що це саме ладунки). Щоправда, на жаль, ми не можемо точно сказати з чого зображені ладунки зроблено. 

Вочевидь такі ладунки носились в спеціальних сумках. І тут саме цікаве:
Опис арсеналу імператора Максиміліана І (1495-1500 роки):

Підкреслені назви шкіряних сумок - порохові сумки... Цікаво в них носили порох чи таки ладунки з порохом? Мені здається швидше ладунки - сам по собі порох в шкіряній сумці  носити, м'яко кажучи не зручно.

Крім того в другій половині 16 ст. починає використовуватись паперовий патрон. 

(паперовий пакет з міркою пороху до якого прив'язувалась куля приблизно такого типу як на малюнку нижче)

Отже можемо констатувати - на другу половину 16 ст. порох для ручної зброї переносився вояками кількома способами Які могли використовуватись як паралельно так і окремо один від одного:

- в порохівницях 

- в готових дерев'яних (або металевих)  ладунках, в сумках або на перев'язі (бандольєри).

- паперових ладунках (в сумках)

- носіння мілко перетертого пороху що підсипався на поличку замка використовувались натруски.

А як щодо гайдуків?

З писемних джерел ми знаємо, що гайдуки повинні були мати в своєму арсеналі порохівниці, так, наприклад, ще в 1578 році при формуванні вибранєцкої піхоти, кожному вибранцю предписувалось з'являтись на муштру маючи комплект власного спорядження в т.ч порохівницю. Про інші  аксесуари пов'язані з  носінням пороху чи готових ладунків інформацію поки нам на очі не потрапляла, хоча майже впевнений, що вона є.

В 1601 році  майстри цеху бондарів, стельмахів, колодіїв та столярів м.Кам'янця отримали від цехмістра  для ремонту зброю. Більша частина зброї - рушниці і до кожної порохівниця (М.Петров, Місто Кам'янець Подільський....  с  306)

А що ж ми бачимо на зображеннях?

 На жаль не багато...

Чи не найкраще порохівницю видно на класичному зображенню гайдука 1620-х років на так званій "Глуховській таблиці".

Але зрозуміти який власне тип порохівниці мав на увазі художник однозначно важко.

Схоже на  ранній тип порохівниць поширених в Європі (передусім Німеччина і Італія) в 16 - поч. 17 ст. (нажаль в Э.Славутича він не згадується):

Майже ідентична:

Німеччина, друга половина 16 ст. дерево, шкіра, тиснення.

Dисота 17.8 см. Приватна колекція.  

(George F. Harding Collection, 1982.2282 )

Аналог з Італії. близько 1570-80 рр.  приватна колекція 

(George F. Harding Collection, 1982.2287) - 

Німецька порохівниця кінця 16 ст (праворуч) і  італійська ладівниця 1580 рр  (ліворуч).

І ще одна теж італійська:

Важко не помітити на задній стінці порохівниць гак яким вони чіплялись...  або до пояса, або до спеціальної шкіряної пластини  (frog  - жабка) що носилась на поясі і мала на собі крім пороівниці лядунку. Про пізніше.  

Ще факт -   подібний тип порохівниць нагадує гуцульські порохівниці 18 -19 ст., так звані "кубки". Чи споріднені це типи чи просто подібні наразі твердити важко.

Що сильно відрізняється на зображенні гайдука від подібних порохівниць, так це верхня частина - на малюнку добре проглядається майже кругла, відносно велика пластина. В оригіналах вона менша і має швидше форму півкола....

Тепер щодо "жабок". На них, як правило? таким самим гаком як в  вищенаведених зразках чіплялись дещо іншого типу європейські порохівниці - плаский ріг. Як на фото:

Сумка в горі жабки це ладівниця на 4-6 паперових набоїв:

 

Звичайно те що зображено на Глухівсіькій таблиці не копія того що ми бачимо на фото, але певні асоціації таки є. Тим більше що озброєння гайдука на таблиці і європейського мушкетера ідентичне.

На жаль, з одного зображення зробити остаточний висновок важко, можемо лише робити припущення. Як варіант, можемо також припустити, що художник невдало зобразив  порохівницю типу 1 по Славутичу - так званий ріг достатку (Знайдені на полі битви під Берестечком):

 Знахідка на під Берестечком дає можливість з 100% впевненістю говорити про те, що в середині 17 ст порохівниці такого типу  були у широкому вжитку в нашому регіоні. Прийшли вони сюди зі сходу - в першу чергу з Османської імперії.

Турецькі аналоги:

І хоча археологічно використання такого типу порохівниць в Речі Посполитій доведено безсумнівно, зображень  гайдуків з такими порохівницями нам не відомо. Окрім хіба що гравюри голландського гравера Абраама де Брейна  кінця 16 ст, де на зображенні угорського піхотинця проглядається щось, що можна з натяжкою ідентифікувати як верхню частини порохівниці типу І.

На інших зображеннях, зокрема угорських гайдуків, часто зустрічаються  дископодібні порохівниці (або швидше натруски, занадто вони маленькі для порохівниць):

Нічого дивного  тип порохівниць  досить поширений.

Московія 17 ст. ( з приватної колекції)

Подібної форми порохівниця з музею Вікторії та Альберта 

Німеччина кінець 16 ст.

З того ж музею англійська порохівниця сер . 17 ст.

Німеччина  17 ст  ( з Клівлендського музею мистецтв) 

Більшість дископодібних порохівниць відносно не великі -  12-13 см в діаметрі. Це наводить на думку, що це можливо не так порохівниці, як натруски - маленькі порохівниці для дрібного пороху що насипався на полку.
Археологічно ( з місця битви під Берестечком) відомо про використання в наших теренах ще одного типу порохівниць. В Євгена Славутича це "тип IV"  в польських джерелах іх іноді називають "щециньськими", хоча можливо в останньому випадку більше мова про оздоблення ніж про конструкцію предмета.
Знахідка під Берестечком:

В музеях і приватних колекціях подібні порохівниці не є великою рідкістю, як правило, на відміну від берестецьких,  ті що зберігаються в колекціях дорого оздоблені.

І мені доводилось також особисто потримати оригінали в руках:

І ще одна:

За спостереженнями вони дійсно маленькі,  ешинські мушкети - це мушкети що вироблялись в місті Чешин на кордоні Чехії та Польщі - вони були в першу чергу мисливські - малого калібру, але легкі і гарно оздоблені. Оздоба порохівниць дуже нагадує аналогічну в мушкетів. Позаяк мушкети мали калібр до 10 мм - то і пороху потребували мало. Можливо тому порохівниці такі невеликі.

Питання яке виникає після ознайомлення з зображеннями гайдуків - чому на них маже відсутні зображення порохівниці. ( нам відомо  4 таких зображення).  Можливо відповідь криється в інших деталях тих же зображень - часто можна побачити що через плече, або на появі вояка носиться невелика шкіряна сумка подібна до сумки з арсенальної книги Максиміліана І, або до сумок знайдених Свєшніковим.  Швидше за все гайдуки використовували в бою готові ладунки що носились в цій сумці.  Порохівницю використовували ж для носіння запасу пороху і  і безпосередньо з неї мушкет не заряджали. Тому порохівниця фактично була предметом не першої необхідності і носити її постійно було не обов'язково. 

На останок короткі  висновки:

1. Тема порохівниць, що використовувались в підрозділах угорської піхоти в 17 ст. - це може нас здивувати несподіваними знахідками.

2. Наразі в реконструкції варто в першу чергу використовувати шкіряні сумки відомих нам з археології зразків для носіння паперових ладунків.

3. При використанні в реконструкції образу гайдука в комплекті спорядження доцільно використовувати археологічно підтверджені на період регіон  типи порохівниць (типи І та IV за типологією Є.Славутича). Порохівниці інших типів можуть використовуватись як версії при умові достатньої аргументації їх присутності в регіоні і в цікавлячий нас період часу.