Відомі нам зображення вояків "угорської" піхоти.

Одним з головних типів джерел при вивченні костюму, а отже і для реконструкції, є зображувальні джерела.

Тобто малюнки, а особливо малюнки з натури, або хоча б зроблені тим, хто бачив на власны очі те, що малював.

Допоки  повне та багатогранне дослідження теми польської піхоти першої половини 17 ст. все ще чекає на свого автора спробуємо узагальнити те що відомо нам. 

Одразу кілька ремарок - часто густо малюнки не мають підпису і конкретного пояснення що саме на них зображено, в такому випадку нам залишається лише здогадуватись що автор мав на увазі. І друге -  в період який нас цікавить військового однострою, як такого, не існувало, натомість була лише мода, або традиція і вигляд вояків, в т.ч. гайдуків мінявся саме під впливом цих факторів.

Одним з ранніх відомих зображень гайдуків ( а саме так називали вояків польсоко-угорської піхоти) кінця 16 ст є гравюра ( а точніше дві гравюри) Адольфа Лаутензака присвячені приходу до влади короля Сігізмунда ІІІ Ваза в Польщі та Швеції. Ці гравюри цікавий приклад того, як одна дошка стала прикладом для увіковічування двох різних подій.

Перша знаходиться в музеї народовому в Варшаві, на ній зображено укладання в 1589 р. Битомсько-Бендзінський трактат між Польщею і Віднем, за яким Габсбурги зобов'язалися не втручатися у внутрішні справи Речі Посполитої і не вступати в союзи з державами, спрямовані проти неї. 

Фактично це титульна сторінка серії з 5 гравюр виконаних Адольфом Лаутензаком присвячені невдалим спробам отримати польський трон Максиміліяном Габсбургом, виданої після смерті Стефана Баторія в1589 році.

Другий відтиск знаходиться в бібліотеці національній в Стокгольмі опублікований в осінньому

зошиті "Relationes Historiae" від 1594 року. в Франкфурті над Майною. Він ілюструє складання присяги Сігізмундом під час його коронації на Шведський трон в м. Упсалії.

Для отримання цих двох відтисків була використана одна і та сама мідна плита що була дещо модіфікована, проте центральна сцена практично залишилась без змін. Як би там не було нам цікавий лівий нижній кут обох гравюр.

Тут ми бачимо групу піших вояків вигляд яких цілком відповідаює нашим уявленням про польську піхоту кінця 16 ст. Одягнуті в одяг довжиною нижче коліна, з потребами (розшивка на грудях) та довгими рукавами. (Як варіант це "гермяк" - верхній кафтан.)  Озброєні шаблями та древковою холодною зброєю. Мають характерні шапки "магерки". Вояків якого підрозділу мав на увазі автор ми не знаємо, можемо лише стверджувати, що на зображені зафіксовано тогочасну військову моду.

Наступне зображення ходи угорської піхоти кінця 16 ст. Першими йдуть музики:

Далі десятники:

І далі  власне стрільці:

І знову ми бачимо класику угорської моди початку 17 ст - магерки, довгі жупани, вузькі угорські штани, коротке взуття на підборах. Озброєння складається з колісцевого аркебуза та шаблі угорського типу. ( подібна знайдена недалеко наших теренів).
Близьке по часу зображення польсько\угорського піхотинця з прикладу мушкету австрійського виробництва 1600-х років.

З цікавинок цього зображення: - форкет! - тобто піхотинець озброєний мушкетом і до нього  має підпору - форкет.  Форкети більш характерні для європейської, так званої "піхоти іноземного ладу".  Цікаво також, що мається на увазі під штриховкою рукава.  Все решта стандартне -  магерка, вузькі штани,  і тд..

Ще одне зображення угорських гайдуків початку 17 ст. Гравюра  1605 року,  Іштван Бочкай - провідник антигабсбурського повстання 1605-1606 років їде верхи в оточені своєї піхоти.

В першу чергу помічаємо характерні головні убори - магеки. Порівняно короткі не то жупани не то долмани дуже поширені в Угорщині того часу. Відносно високе взуття - можливо щось на зразок напівчобіт.  Делії носяться як опанчі - накинутими на плечі, а не одягнутими в рукава. 

Озброєння мушкети, дарди ( різновид списа), при боці шаблі.

Приблизно дотого ж періоду (1605 рік) належить угорських дереворит з зображенням угорського гайдука.

Одягнутий в короткий  плечевий одяг (долман?), вузькі штани,  опанчу -плащ, та шапку магерку, гайдук озброєний мушкетом , топірцем та шаблею. Через ліве плече на ремінці висить дископодібна порохівниця, через праве теж йде ремінець, але що носилось на ньому не видно.

В останій третині 16 ст подібна мода була принесена Стефаном Баторієм і в Річ Посполиту, тож не дивно що польські піхотинці виглядали дуже подібно.

Дуже подібне за сюжетом зображення опубліковане в книзі Бартоша Папроцького 1578 року "Гетьман".  На гравюрі зображено гетьмана угорської піхоти Міхала Вадаша ( загинув при облозі Плоцька влітку 1579 року). Що правда битує також версія, що це зображення перших реєстрових козаків.

Відмітимо пару моментів з того що ми бачимо -  низьке без підборів взуття ( мода 16 ст), вузькі угорської моди штани під коліном підв'язані так само як на гравюрах 1593 року що розміщені вище.  Одяг - жупани, поверх яких делії з коротким рукавом. На лівому печі мушкети. Головний убір магерка.
Свідченням того, що мода угорська і польська ( а також русинська) наприкінці
XVI століття майже не відрізнялись є гравюри голландського гравера Абраама де Брейна.
Зокрема ця:

Датується вона 1581 роком та містить зображення вояків польських, угорських, валашських та русинських.
Зокрема в лівому верхньому куті зображено угорського піхотинця (перший зліва), лучника з Валахії та музикантів русинів.

Очевидно - одягнуті вони майже однаково.
Гайдук озброєний гнотовим мушкетом, гніт димить в правій руці. Через праве плече на шкіряному  ремінці щось одягнуто, можливо сумка для набоїв.  Порохівниця в формі рогу  за правим боком.

Одним з найцінніших джерел з якого можна судити про вигляд і спорядження власне вже польської піхоти є “Стокгольмський рулон”. (Окрема стаття про нього вже розміщувалась в нашому блозі).  

Першим відділом польської піхоти що "крокує" на рулоні- є загін Героніма Гостомського воєводи познанського. На малюнку зображено роту повного складу (про структуру подібних рот в статті про залогу замку в Кам'янці).  Десять “десятків”  по десять гайдуків в кожному.

Десятки йдуть “в рядах” - кожен десяток являє собою колонну на чолі з десятником. Таким чином в загальному шикуванні десятники складають перший шерег.

Десятників легко розпізнати по списам- “дардам”, що вони несуть на правому плечі. Крім того від решти підрозділу десятники відрізняються кольором жупанів - в них вони червоні так як і делії.

В середині роти йде прапороносець з великою хоругвою червоного кольору з білим андріївським хрестом. Праворуч і ліворуч від нього музики - два сурмачі, волинщик та барабанщик.

Гайдуки підрозділу одягнуті у делії червоного кольору, це продиктовано , швидше за все, не модою того часу (хоча червоний був дуже популярним), а кольорами гербу господаря - Гостомський належав до гербу “Наленч” - (Nałęcz), поле якого було якраз червоного кольору. Підшивка делій з жовтої тканини.  На грудях делії мають “потреби” нашиті відрізки шнура, кількість “потреб” варіюється від десяти до чотирнадцяти. Колір їх -коричневий, майже чорний. По розрізу делії запинались на великі білі ґудзики.

Мають всі гайдуки  шапки “магерки” чорного кольору.

Жупани білого кольору, довгі (закривають коліно), з коміром значно вищим в задній частині.

 Чорні вузькі штани, що щільно облягають гомілку. Взуті всі в однакові жовті “півботи”, або “ціжми” на підборах середньої висоти. 

Озброєні вояки підрозділу колісцевими аркебузами, що повністю корелює з писемними джерелами та даними досліджень - польська та угорська піхота озброювались переважно саме  аркебузами, вони хоча і відчутно поступались своїми характеристиками мушкетам, але більше відповідали тим тактичним завданням які виконували гайдуки - охорона обозів, фортець, укріплень і т. д…  Що характерно аркебузи вояки носять як на лівому так і на правому плечі, тоді як йдуть “в ногу”.

На лівому боці в усіх шаблі угорського типу на плечовій перев'язі. На правому боці щось теж висить на ремені, але що саме можемо лише припускати - логічніше за все припустити що це сумка доля набоїв та\або порохівниця.

Є кілька моментів в зображенні що нам не до кінця зрозумілі - при шабельних перев’язях та на ременях на грудях проглядається щось схоже на в’язки мотузки. Якби на плечах у вояків були б гнотові мушкети - ми б з чистим сумлінням вважали ці в'язки за запаси гноту, а от в даному випадку… Хоча в теоретичних настановах для командирів піших підрозділів початку 17 ст .зустрічається порада "щоб всі стрільці тч і з колісцевими мушкетами мали на всяк випадок гноти з собою". Тож можемо припустити що то таки гніт. тим більше, що зв'язаний він саме так як ті зразки гноту що дійшли до нашого часу.

  

Крім того під лівим ліктем деяких гайдуків можна побачити кут чогось чорного та можливо оздобленого - як варіант невеликої сумки про призначення якої ми можемо лише робити припущення. Ось подібні сумки на інших зображеннях з епохи:

За піхотою Гостомського слідують два загони міської міліції міст Казімєжа та Страдомля - сателітів, фактично передмість тодішньої столиці Польщі - Кракова. 

На чолі роти їде кінно ротмістр, попереду якого йде пішо пахолик з угорським тарчем в руках. Ротмістр в руках має булаву, при боці шаблю, а під сідлом приторочений кончар.  Одягнутий в синій жупан, поверх якого має накинуту на плечі червону делію. Обутий в жовті півботи-ціжми.

Чисельність підрозділів міської міліції значно менша ніж приватної роти воєводи познаньського.

Крокують гайдуки “трійками”. У шикуванні, крім власне гайдуків, йдуть музиканти (сурмач (як варіант волинщик) і барабанщик) та прапороносець.

Одягнуті гайдуки одноманітно - чорні валяні шапки магерки (лише в одного хутряна шапка), сині жупани й такого ж кольору делії. “Потреби” та гудзикі на деліях не зображені. Підшивка делій жовта. Штани темні, зображені тим же кольором що жупани і делії - темно-синім.

Озброєння в роти міста Казімєжа - колісцеві аркебузи, та шаблі угорського зразку - окрім деякого виключення - зустрічаються шаблі з руків’ями в вигляді корзин. Оригінал такої шаблі відомий з археології - (на жаль місця і обставин знахідки ми не знаємо):

Взуття теж  одноманітне жовті ціжми.

  Дещо інакше виглядає рота міліції міста Страдомля. Підрозділ крокує одразу за гайдуками з Казімєжа і на перший погляд майже зливається з ними. Але при ближчому розгляді виявляється, що розбіжності між одягом і спорядженням є.

Попереду пішо йде ротмістр з булавою в руках. Він єдиний в підрпозділі хто має синю делію. Решта гайдуків одягнуті лише в жупани. Взуття все ті ж ціжми, але різних кольорів - жовтого, чорного та червоного. Є  варіант коли внутрішні ціжми червоні, а верхні жовті. Складається враження що художник хотів підкреслити не одноманітність спорядження гайдуків міської міліції.

 Озброєння теж не одноманітне, у половини гайдуків, що супроводжують прапор - бердиші і шаблі, у інших колісцеві аркебузи.

Висновок що можна зробити - міські міліційні частини не були аж дуже одноманітно обмундировані та озброєні. Якщо навіть з такого урочистого приводу як королівська процесія і то є підрозділи в яких особовий склад різниться за виглядом, то як виглядали підрозділи провінційні - можна собі лише уявити.

Не менш відоме зображення польського піхотинця це зображення з так званої "Глухівської таблиці". Датується 1620-ми роками.

Вояк одягнутий у блакитний жупан та блакитну делію - барва дарована піхоті Стефаном Баторієм. ( варто згадати що останнім часом з'явились гіпотези щодо того що на малюнку не блакитний а художній прийом за допомогою якого зображували сіре не фарбоване сукно. не будемо вдаватись в дискусії - гіпотеза має право на життя.) 

Червоні штани і червона підкладка делії, червоні також потреби. Взуття зображено не розбірливо (каблук низький, верх можливо відвернутий).

Озброєння - ґнотовий мушкет (добре видно гніт в лівій руці), на лівому боці шабля, в руках сокирка. 

На лівому плечі, ймовірно, чохол на мушкет.

На поясі праворуч порохівниця німецького типу, приблизно така:

та сумка. Ще одна шкіряна сумка на лівому боці, одягнута через плече. На голові магерка. На магерці можа розгледіти щось зачеплене на її згині. Тут можна лише будувати версії - люльки, набої, клапті гноту... або як варіант - щось що використовувалось як пижі.

Близьке за часом та подібне за композицією зображення гайдука на голандській гравюрі 1620-х років авторства Обрахама ван Ботха (Abrahama van Bootha, Journael van de Legatie in Jaren 1627 en 1628. Amsterdam 1632 r).
На гравюрі сцена  з воєн польського війська з шведами в Прусії:

Окрім гусарів панцерних та козаків, в лівому нижньому купі зображено польського піхотинця (гайдука):

Зображення на гравюрі швидше за все віддзеркалене (це часто бувало при друку гравюр), адже шабля прип'ята до правого боку, так саме мушкет на правому плечі, а замок мушкета з його лівого боку. Менше з тим зображення цікаве. Гайдук так само озброєний ґнотовим мушкетом, в руці тримає гніт що горить. в іншій руці топірець. біля боку шабля.

Одягнутий у вузькі штани, очевидно , так званого, угорського типу, жупан, поверх якого на плечі як плащ одягнута делія. Магерку зображено зовсім дивно, хоча практика показує, що якщо її багато носити і не особливо берегти то вона може приймати і не такі дивні форми :)

Характерно що на що на зображені штани протерті в районі колін - мабуть автор хотів підкреслити бідність піхотинців

Подібна гравюра ( така ж за формою магерка, та теж дзеркальне зображення) 1622 року - "Гайдук Міклуш міняє в жида орт". Напис зроблено точно не угорською, тож можемо припустити що тут зображено польського гайдука :)

Одягнутий він в жупан , озброєний шаблею та чеканом.

Найближче до нас географічно є зображення вміщене на плафоні в замку в Підгірцях.  На ньому зображувалось підписання перемир'я з турками під стінами Кам'янця в 1633 році.   Зображення датується 1660 роками, автор голландський художник Ян де Баан (Jan de Baen) На наш величезний жаль, оригінал не зберігся ( втрачено в другу світову) і маємо лише  чорно-білі фото посередньої якості та кілька довоєнних промальовок ( часто досить умовних, проте в кольорі). На передньому плані проходить загін польської піхоти. Точно який власне загін мається на увазі ми не знаємо. Попереду йде десятник озброєний древковою зброєю, за ним власне десяток з мушкетами.  На гайдуках порівняно великі магерки, світлі жупани, колір яких , на жаль визначити точно майже не можливо. На плечах вони мають плащі (опанчі?). 

Як вже зазначалось на базі оригінального малюнка в 19 ст. було створено ряд промальовок. Важко судити наскільки кольори промальовок відповідають оригіналу, але...  ми бачимо темно сині  жупани і делії, лише на десятнику жупан білий.

 В наш час  власну версію візуалізації образу гайдуків з вище означеного зображення пропонує художник та реконструктор Сергій Шаменков. На його думку польська піхота через проблеми з фінансуванням і низький рівень достатку переважно була одягнута в найдешевші не фарбованого (сірого) сукна жупани та кольорові опанчі. На нашу думку така версія цілком має право на життя.

 Ще одне зображення гайдуків де, при бажанні, можна розгледіти  сірі жупани під кольоровими деліями є на розписах біскупського палацу в Кєльцах. Мається на увазі розпис Сенаторської зали, що прикрашена картинами з зображенням  показового параду польского війська під Смоленськом. Розпис робив Томазо Долабелло  на початку 1640-х років.

В перших рядах піхоти стоять десятники (озброєні дардами),  на плечах в манері "аля опанча". Що правда згідно приписів того часу десятники і так і так малиб мати червоні делії з зеленою підкладкою і білі жупани - тож нічого дивного що саме так вони і зображені.  А от що коїться з кольорами жупанів в задніх рядах розібрати вже не так просто, тим більше зрозуміти чи то сіро синій колір жупана  чи то художник  так намагався зобразити не фарбоване сукно...

Цікаве зображення з Кєльц ще й тим що тут в піхотинців можна побачити катанку ( коротку делію)

Зображення польського піхотинця є також на саркофазі короля Сігізмунда ІІІ (помер в 1632 році). Це класичний гайдук в магерці, делії, вузьких угорських штанях та короткому взутті на не високому підборі.

"Капітуляція Шеїна 1634 році" Картина невідомого автора, датується 1646 роком, є колоризованою версією гравюри Гондіуса 1636 року.

загальний вигляд:

Гайдуки

Ще кілька зображень з часів, що нас вже цікавлять не так сильно (друга половина 17 ст)
картини Пітера Снеєрса (Pieter Sneyers)

Мучеництво святого Станіслава, Краків, кляштор паулінів, кінець 17 ст.

Звичайно охопити всі відомі на даний момент зображення польскої піхоти в одній публікації це над завдання, миж тут зібрали лише найбільш відомі та характерні на базі яких можна робити узагальнюючі висновки.

Кілька зображень відділів піхоти  в бою

Пітер Снайдерс . Битва під Кірхольмом 1630 рік:

закальний вид картини

І власне детально  зображення угорської піхоти:

Гравюра початку XVII ст. кілька рот угорської піхоти зведені в полк:

Отже констатуємо:

1. Зображувальних джерел на гайдуків більше ніж на козацтво, В поєднанні з писемними джерелами вони цілком дозволяють реконструювати образ піхотинця з залоги замку в Кам'янці.

2. Верхній шар одягу. Про колористику варто поговорити в окремій публікації, тут лише зазначимо що на зображеннях зустрічаються два варіанта - делія з короткими рукавами (може носитись як в рукава так і як опанча) та опанча ( плащ). 

3. Магерки. Практично в усіх ( виключення поодинокі). Магерки практично всі чорні, розмір і фасон залежать від часу. 

4. Взуття - в переважній більшості короткі бути. Чобіт майже не зустрічається - лише в офіцерів. Немає і постолів... 

5. Озброяєння - частіше всього гнотовий мушкет, зустрічаються також колісцеві. Бандольєр до кінця 17 ст немає. На поясі сумка для набоїв та порохівниця. Шаблі тяжкі угорського типу. Майже в усіх є топори. 

6. Штани - тільки вузькі угорські. інколи з підв'язками під коліном та защіпками ззаду.