Взуття польської піхоти кінця XVI - XVII століть.

В контексті реконстркуції комплекту одягу та спорядження гайдуків кам’янецького замку (ГВІР “Подільська піша рота”) ми зіткнулись з проблемою відтворення взуття.

Історик, дослідник історії України 17 ст., Петро Сас у своїй статті “Українське взуття другої половини XVI — першої половини XVII ст. в наукових дослідженнях останніх десятиліть” зробив спробу підсумувати напрацювання українських істориків в цій царині і дійшов висновку: “попри те, що вітчизняні дослідники вряди-годи звертаються до питань, пов'язаних із вивченням взуття, яке носили в Україні в другій половині XVI — першій половині XVII ст., ці питання досі залишаються слабко вивченими.” На жаль не погодитись з цим важко.

Трохи краще з вивченням історії одягу і взуття зокрема справи в наших польських колег.

У 2001 році вийшла праця Ганни Дранжковської “Historia obuwia na ziemiach polskich od IX do końca XVIII wieku”. З книги дізнаємось що: в XVI ст. Польська шляхта вкрай неохоче одягала стрій західний і шукала способів одягом підкреслити окремість, не належність до Європи, в результаті почав формуватись стрій народовий (польський національний шляхетський) Формування його відбувалось на місцевих середньовічних традиціях з великим впливом сходу, передусім Османської імперії і як посередника Угорщини.

В описах майна майстрів шевців XVI ст. зустрічаємо кілька назв типів взуття: чоботи (пол.-buty), черевики (пол.-trzewiki) та ціжми (пол.-Čižmy)

Подібний список назв можна зустріти і в українських наукових розвідках, зокрема Г. Гримашевич на базі аналізу писемних джерел подає наступні типи взуття, що були у вжитку на українських землях в поч. XVII ст. боти, полуботки, чоботи, чижми. На жаль в українських дослідженнях немає практично жодного слова про конструктивні особливості того чи іншого типу взуття, тому будемо користуватись дослідженнями польських колег та археологів.

Важливе зауваження — в Речі посполитій в другій половині XVI - XVII ст. найменувань та типів взуття в ужитку було значно більше ніж в Західній Європі або на сході, позаяк територія цієї держави в однаковій мірі підпадала під вплив обох цих регіонів і тут в ужитку окремо були взірці характерні як для Європи так і для східних країн (Туреччини та Ірану), плюс в додаток до цього в Угорщині, а згодом і Польщі на перетині згаданих впливів народжувались свої місцеві зразки. В рамках даного повідомлення ми будемо розглядати лише предмети що ймовірно були в ужитку серед вояків польської піхоти. Зокрема ми не будемо торкатись чобіт, позаяк по — перше це тип взуття більше притаманний кавалерії й гайдуки на гравюрах в чоботах майже не зустрічаються, по друге — чоботи це тема досить об'ємна і потребує в разі необхідності окремого вивчення. До того ж більш характерне для піхоти, коротке шкіряне взуття було більш поширеним і не останню роль в цьому відігравав той факт, що головний ресурс для виробництва взуття - шкіра, був обмеженим. В 16 ст. в Речі Посполитій виробництво, а головне транспортування і зберігання шкіри були справою клопіткою, більше того худобу "на шкіри" спеціально ніхто не тримав. Знаючи приблизну кількість худоби що продавалась, утримувалась, тощо в польських землях, та маючи статистику залюдненості краю можна приблизно порахувати міру забезпечення краю шкірами в розрахунку на душу населення на 1570 ті рр. і виявляється що, на одного середньостатистичного мешканця Польщі в другій половині 16 ст. припадало 0.17% шкіри ВРХ на рік. Це дозволяло мати дві пари короткого взуття, або трохи менше однієї пари взуття з довгими халявами на рік.

Отже спробуємо зібрати воєдино ті дані, що є наразі в наших руках про типи взуття, що використовувались в середовищі польської піхоти в кінці 16 - поч. XVII ст. ( Матеріали поповнюватимуться) .

Перший  тип взуття що зустрічається в джерелах - черевики (пол.-trzewiki). В другій половині XVI ст. це легке взуття без підборів, висотою не вище стопи. Носок заукруглений або злегка загострений. Черевики що знайдені на території Польщі дуже близькі до тих, що носились в Європі, де мода на подібне взуття поширюється з 1540-50-х років, в Польщу вона проникає, швидше за все,з двором королеви Бони.

Подібний тип взуття на гайдуках можна побачити на гравюрі в книзі Бартоша Папроцького 1578 року. (більше інформації про відомі нам зображення гайдуків можна знайти в відповідній статті в нашому блозі)

та зображенню гайдука на глуховській таблиці:

Наприкінці XVI ст. черевики отримали невелику халявку і підбір, в результаті стали зовні мало відрізнятись від ціжм.  Можливо тому на зображеннях XVII ст. класичні короткі черевики  можна побачити дуже рідко.

Як правило вони не високі, підошва не має яскраво витонченого звуження в місці своду стопи. Деякі зразки защіпаються на ремінець з пряжкою або мають шнурівку на підйомі стопи, деякі зашнуровуються збоку. Археологія дає з теренів Польщі більше десятка взірців взуття цього періоду в тому числі різні типи черевиків.

В нас в групі використовується декілька версій подібних черевиків, шиті конопляною ниткою з шкіри ВРХ, підошви двошарові.

Інший тип низького взуття зображений на гравюрах фламандского гравера А. де Брюна (de Bruyn) 1576-78 років на яких зображено угорських вояків та людину шляхетного походження, а також польського шляхтича. Зображення взуття певною мірою умовні, але видається що це перехідний від черевиків до ціжм тип - ще немає халявки, але  вже досить високе взуття + каблук (або підковка?) як на ціжмах присутня.

Оригіналів подібного взуття з території Речі посполитої нам наразі не відомо, проте зображення за виглядом каблука дуже нагадують іранське взуття для їзди верхи того ж XVII ст.

Цікаве зображення угорських гайдуків Стефана Бочкая. початку 17 ст. на гайдуках взуття що нагадує чіжми, але все ж від них відрізняється формою передньої частини ( в класичних ціжм вона загострена).

Можливо це напівчоботи, оригінали подібних знайдені при розкопках в королівському палаці в Варшаві.  Датуються найімовірніше 1580 роками (часи короля Стефанаи Баторія). Викроєні з кількох частин (носок, халявка і тд).
Один  знайдений під час розкопок напівчобіт не мав жодних защіпок, інший мав шнурівку з внутрішнього боку халяви. На  п'яті обидва мали  високу металеву підковку.

Г. Джанковська вважає що ці півчоботи це європейський варіант турецьких та перських чобіт  що прийшов через Угорщину. 

( зображення подається за ANNA DRĄŻKOWSKA  “Historia obuwia na ziemiach polskich od IX do końca XVIII wieku”.-Wydawnictwo Naukowe Uniwersytetu Mikołaja Kopernika.- 2001.-сс.175 -176)

З наведених зображень можемо припустити, що напівчоботи конструктивно близькі до чобіт знайдених на полі битви під Берестечком і відрізняються лише висотою халяви та можливістю зав'язування. Звичайно без глибокого аналізу оригіналів це лише припущення.

Найпоширеніший вид взуття що зустрічається на зображеннях піших підрозділів це “чіжми” або “бачкорки”. Це мяке, не високе (з малою халівкою), як правило з загостреною передньою частиною та бічним розрізом для зав'язування або запинання на гудзики взуття. Судячи з зображень частіше за все жовтого, рідше чорного або червоного кольору.

 На думку Ганни Джанковської польські “чіжми” вели свою історію від ранньослов'янського м'якого взуття, що кроїлось з одного шматка шкіри, в період високого середньовіччя розвилось в різновид гостроносих “пулен”. В XVI ст. ”черевики” отримали спочатку високу піддковку на п'яті, а згодом каблук і не високу халяву - до кістки. Чіжми з більш грубої шкіри, що шились для не заможних верств називати також черевиками, дорогі з тонкої, кольорової шкіри іноді іменувались “бочкоркі”. Таким чином на початку XVII ст. польські “черевики” та “чіжми” стали настільки візуально подібні між собою та до східних чіжм, що часто не можливо їх розрізнити (розрізняти ж варто, на думку тої ж Джанковської,  для того щоб підкреслити тяглість  і пов'язаність в часі цих типів взуття).

Тепер коротко про іконографічні джерела на взуття польської піхоти.

Портрет Стефана Баторія 1585 року :

Портрет Себастьяна Любомирського 1600 року. Класичні чіжми, защіпаються халяви з внутрішнього боку на невеликі ґудзики. замість підборів — металеві підковки.

На наведених вище зображеннях добре видно, що в ціжмах кінця XVI початку XVII ст. функцію каблука виконували високі металеві підковки. Згодом на зміну їм приходять шкіряні ( а подекуди і дерев'яні) каблуки.

Ще один вид чіжм що зустрічається в джерелах, і явно має східне походження — двошарові що складаються з шкіряних шкарпеток — "мешт" та власне черевика без халявки. Появу такого типу взуття частіше за все пов'язують з східним звичаєм роззуватись при вході в мечеть. 

Подібні ціжми зображено на портреті  Стефана Боторія кисті Мартіна Кобера

Презентацію портретів  відомих та впливових осіб Речі Посполитої в ціжмах можна продовжувати досить довго але це не є безпосередньо предметом нашого інтересу. На жаль, значно менше деталізованих зображень гайдуків ніж королівських осіб, але щось теж можна знайти.

Кінець XVI ст. угорські гайдуки:

Добре видно каблук, та не зав'язані халяви.

Одне з найкращих кольорових зображень гайдуків на рольці стокгольмській:

Краще забезпечений приватний відділ Гостомського має жовті чіжми в усіх вояків.

Міліційні підрозділи Казімежа і Страдома  мають як жовті так і чорні ціжми, а також двошарові з  червоними мештами, та  жовтими черевиками.

Добре збережених оригінальних ціжм або напівчобіт з території Речі посполитої нам не відомо, на відміну від подібних з Угорщини та Туреччини. 

Угорські ціжми кінця XVI ст.:

Угорські,  вже XVII ст.:

Турецькі XVII ст.

В нашій групі намагаємось відтворити класичні ціжми з двошаровою підошвою, перша кріпиться виворотнім швом, друга до першої. Каблук шкіряний набирається на дерев'яних цвяхах. 

Двошарові чіжми з металевою підковкою замість каблука:

ПС матеріал доповнюватиметься по мірі надходження та опрацювання нового матеріалу.


Література.

1.АNNA DRĄŻKOWSKA “Historia obuwia na ziemiach polskich od IX do końca XVIII wieku”.-

Wydawnictwo Naukowe Uniwersytetu Mikołaja Kopernika.- 2001.-366с.

2.Irena Turnau Polskie skórnictwo.- Zakład Narodowy im. Ossolińskich - Wydawnictwo PAN 1983.

3. Гримашевич Г. Одяг поліщука-шляхтича в XVI–XVII ст.

(за матеріалами актових книг Житомирського гродського уряду)

// Волинь-Житомирщина. — 2007. — Вип. 17. — С. 149–158.

4. Сас П. Українське взуття другої половини XVI — першої половини XVII ст. в наукових дослідженнях останніх десятиліть / П. Сас // Україна в Центрально-Східній Європі. - 2015. - Вип. 15. - С. 349-362. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ucse_2015_15_19